Адаптивний РЕБ: як розумний щит змінює правила війни

Читати статтю на: UK RU EN

Уявіть, що в темну кімнату намагається пробратися комар, а ви задля його знищення замість точкового удару мухобійкою підриваєте всередині гранату. Приблизно так діють класичні громіздкі станції радіоелектронної боротьби. Вони незамінні для захисту великих об'єктів, але на передовій їхній потужний сигнал випалює весь радіоефір у величезному радіусі. Це позбавляє зв'язку не лише противника, а й власні підрозділи, а самі станції миттєво стають відкритою ціллю для всіх засобів ураження.

Сьогодні на зміну цій тактиці приходить концепція адаптивних та окопних систем РЕБ. Важкі комплекси поступаються місцем гнучким розподіленим мережам і портативним датчикам-аналізаторам. В Україні створення таких систем ближньої дії активно координирует государственный оборонный кластер Brave1, який створив спеціальну платформу Brave1 Market для масштабування фронтових розробок. Завдяки цьому до Сил оборони вже масово постачаються портативні комплекси на кшталт AD Counter FPV чи PARASOL, розроблені українськими інженерами для захисту конкретних позицій і бронетехніки.

Принцип роботи: від глухої стіни до точкового скальпеля

Головна відмінність нового покоління систем полягає в автоматизації та роботі в режимі реального часу. Замість постійного випромінювання шуму на всіх можливих частотах адаптивний комплекс РЕБ діє приховано і вмикається лише за безпосередньої загрози. Процес поділений на два швидкі етапи.

Спершу відбувається миттєвий аналіз ефіру. Портативний датчик-аналізатор безперервно сканує небо за допомогою компактних високошвидкісних приймачів радіотехнічної розвідки, що фіксують появу чужих радіосигналів. Щойно підлітає безпілотник, адаптивна система за частки секунди обчислює точний спектр і частоту керувального сигналу цього БПЛА.

Далі починається вузькосмугова атака. Комплекс генерує точкову перешкоду саме на тій частоті, на якій працює дрон противника.

Вирішення проблеми взаємних перешкод і демаскування

Такий підхід розв'язує головну проблему старих систем, а саме взаємні перешкоди для власних радіостанцій і високу вразливість перед противником. Стаціонарний широкосмуговий глушник безперервно видає себе в ефірі, стаючи першочерговою ціллю для ворожих ударів.

Коли на позиції розгорнуто адаптивний комплекс РЕБ, перешкоди на сусідніх частотах зводяться до мінімуму. Це дозволяє координувати дії військ навіть під час роботи засобу радіоподавлення. Водночас сучасні адаптивні комплекси можуть працювати в імпульсному режимі, що суттєво ускладнює їх виявлення та радіопеленгацію.

Переваги та ключові вразливості адаптивних систем

Перехід на розподілені окопні мережі дає колосальну перевагу, але водночас ставить перед інженерами нові виклики.

Прихованість для радіотехнічної розвідки. Старі потужні станції РЕБ світилися для засобів радіотехнічної розвідки противника немов маяки. Сучасні адаптивні комплекси працюють імпульсно, тому їх значно складніше виявити.

Автономність і мобільність. Невеликі датчики вагою в кілька кілограмів легко встановити на бронетехніку, позиції піхоти чи дахи цивільних об'єктів. Нові адаптивні системи можуть автоматично об'єднуватися в єдину мережу та обмінюватися даними без участі людини.

Енергоефективність. Точкове радіоподавлення на одній частоті вимагає в рази менше енергії порівняно з придушенням усього діапазону. Інтелектуальні комплекси здатні довго працювати від звичайних акумуляторів.

Проте існують і головні ризики технології:

Залежність від швидкодії процесорів. Рої дронів можуть змінювати частоти на льоту та використовувати псевдовипадкову перебудову робочої частоти (FHSS). Якщо алгоритм аналізатора виявиться занадто повільним, лавина БПЛА прорве оборону.

Проблема виробництва мікрочипів. Для запуску масових адаптивних комплексів РЕБ у виробництво потрібні сучасні високошвидкісні компоненти військового призначення. Це ускладнює збирання тисяч датчиків в умовах дефіциту комплектувальних.

РЕБ іде в небо: концепція повітряних куполів проти далекобійних загроз

Логічним кроком еволюції вбачається перенесення адаптивних датчиків і випромінювачів перешкод із землі в повітряний простір для постійного чергування. Якщо на лінії фронту портативний комплекс виступає в ролі персонального щита ближнього бою, то захист великих тилових міст вимагає зовсім іншого масштабу мислення.

Головними обмеженнями для наземних систем РЕБ залишаються радіогоризонт і особливості рельєфу, за якими можуть ховатися далекобійні гвинтові та реактивні БПЛА противника. Розміщення адаптивної системи на безпілотних літальних апаратах чи інших повітряних платформах дозволяє підняти її вище за наземні засоби РЕБ і розширити зону виявлення цілей. З висоти комплекс може виявляти сигнали керування далекобійних дронів на десятки кілометрів, залежно від висоти польоту та умов поширення радіосигналу.

Ба більше, повітряний комплекс РЕБ може створювати перешкоди супутниковій навігації дронів зверху. Якщо захист антени розрахований насамперед на перешкоди із землі, такий напрямок впливу може виявитися для неї складнішим. Для глибокого тилу такі повітряні платформи здатні створити невидиму інтелектуальну завісу задовго до підльоту загроз до критичної інфраструктури та міст.

Що це змінить у технологічному протистоянні найближчими роками

Перехід від простих окопних модулів до висотних платформ адаптивних комплексів РЕБ здатний помітно знизити ефективність не лише FPV-дронів, а й інших безпілотників, що використовують радіоканали керування та супутникову навігацію.

І хоча виробники безпілотників намагаються відповідати на цей виклик впровадженням систем керування за оптоволоконним кабелем чи систем комп'ютерного зору для фінального наведення, ці технології залишаються дорогими й мають власні обмеження. Оптоволоконне керування обмежує свободу переміщення дрона довжиною кабелю, а комп'ютерний зір може гірше працювати за поганої погоди та задимлення.

У масовому масштабі радіоканал і супутникова навігація залишаються основою повітряних загроз. А отже, перевага найближчими роками буде за тим, чий адаптивний комплекс РЕБ здатний швидше підлаштовуватися до зміни частот. Війна перетворюється на змагання швидкодії процесорів і гнучкості програмного забезпечення.